Сторінка психолога
Зустрічаємо першачків Нової української школи
Психологічне благополуччя педагогів — запорука високої продуктивності освітнього процесу
Збереження психологічного здоров’я педагога набуває все більшої ваги, адже у його професійній діяльності кількість стресогенних чинників постійно зростає. Наслідками їхнього впливу є постійне переживання, дратівливість, тривожність, надмірна схвильованість, невпевненість, що негативно позначається на здоров'ї педагога та призводить до професійного вигорання. Аби уникнути цього, одним з головних завдань педагога та керівника навчального закладу має бути робота над збереженням та зміцненням психологічного здоров’я.
ПІДЛІТКИ ТА НАРКОТИКИ
Поради психолога батькам
Діти починають експерименти з прийомом наркотиків із дванадцяти - чотирнадцяти років. Дізнаються про наркотики з досвіду знайомих або з їхніх розповідей. Багато відомості недостовірні, небезпека вживання сильно недооцінюється. Розмовляють про наркотики тільки між собою (це «страшна таємниця» для дорослих). Для багатьох підлітків це вік першого знайомства з наркотиками. Найчастіше це проби вдихання розчинників або прийом під впливом однолітків будь-яких таблетованих психоактивних препаратів.
Психологічна безпека - вчителю. Синдром професійного вигорання.
ЗАПОВІДІ БАТЬКІВСТВА
1. Люби свою дитину!
Радій її присутністю біля тебе, приймай її такою, яка вона є, бо то твій паросток,твоє творіння. Не ображай і не принижуй її, не розхитуй її віри у себе, не завдавай болю несправедливою покарою, не відмовляй у твоїй довірі, дай їй привід любити тебе.
2. Оберігай своє дитя!
Захищай дитину від фізичних та душевних небезпек, навіть якщо доведеться жертвувати власними інтересами й ризикувати своїм життям. Не зважай ні на що, коли йдеться про твоє дитя, про твою дивну квітку, яку можуть знівечити.
3. Будь добрим прикладом для своєї дитини!
Прищеплюй до духовних вартостей свого народу і сам живи, дотримуючись його традицій. Стався до дитини з великою відповідальністю, їх потрібне таке домашнє вогнище, де сім’я дружна, де шанують і люблять людей похилого віку, де підтримують пісні та щирі зв’язки з усім родом та друзями. Вона має жити у такій родині, де панують чесність, справедливість, скромність, гармонія у всьому. Подружня зрада, заздрість, матеріальне збагачення у нечесний спосіб, досягнення тієї чи іншої влади, хай навіть і для дитини, за допомогою безпринципних зв’язків і вчинків украй негативно позначається на моральному становленні особистості людини, яка діятиме завтра та зразком твоєї поведінки.
4. Грай зі своєю дитиною!
Віддавай дитині стільки часу, скільки необхідно для її розвитку, менше зважай на свої власні інтереси, бо інтереси дитини водночас і твої. Багато розмовляй з нею, не відвертайся, коли вона щось говорить: може, саме в ту мить дитина звіряється тобі найбільшими таємницями свого життя. Грай з нею так, як їй подобається, тримай її гру, світ її уяви.
5. Працюй зі своєю дитиною!
Допомагай дитині, коли вона намагається взяти участь у якійсь справі (у квартирі, на садибі, городі). Коли підросте, потроху залучай до праці з людьми і для людей. На дозвіллі під час канікул не бідкайся, що вона втомиться від роботи, бо для неї праця з дорослими – то погляд у майбутнє.
6. Дозволь дитині набувати життєвого досвіду, нехай навіть не безболісного, але самостійного!
Дитина визнає лише такі враження, які пережила самостійно, а твій власний життєвий досвід (хоч як тобі прикро) частіше не важить для неї нічого. Тож дай їй змогу самій “збирати свою скриню”, навіть, якщо тут існує певний ризик. Надмірна опіка й тепличні умови життя можуть виплекати соціального інваліда.
7. Покажи дитині можливості й межі людської волі!
Розкривай перед дитиною чудові можливості розвитку й самоутвердження людської особистості відповідно до її особливостей та обдарованості. Водночас демонструй на прикладах, що кожен має визнавати норми співжиття і дотримуватися їх у родині, в колективі, у суспільстві.
8. Привчай дитину бути слухняною!
Стеж за поведінкою дитини й спрямовуй її так, щоб учинене нею не завдавало шкоди а ні їй самій, а ні будь-якому. Не обминай моментів, коли вона негарно поводиться у твоїй присутності, зауваж і поясни, чому треба чинити саме так, а не інакше – для неї це буде наукою. Винагороджуй за дотримання установлених правил, однак у разі нагальної потреби наполягай на шануванні їх за допомогою розумного покарання.
9. Чекай від дитини лише таких думок та оцінок, на які вона здатна на даному етапі свого розвитку і яке може підказати її власний досвід!
Мине багато часу, доки дитина навчиться орієнтуватися у складному світі, що оточує її. Допомагай їй, скільки зможеш, і вимагай від неї власної думки чи самостійного висновку тільки з урахуванням реалій вікового розвитку і вже набутого досвіду.
10. Давай дитині змогу набувати такі враження, які полишатимуть вартісні спогади!
Дитина, як дорослий, “живиться” різними враженнями, які знайомлять її з довкіллям і життям інших людей. Дбай про те, щоб вона бачила, чула й відчувала якомога більше цікавого для себе.
